Вберегти своїх дітей власними силами в прифронтовій зоні може не кожна родина. Благодійна організація PAL-UA проводить евакуацію інвалідів, важкохворих, - та найцінніше це діти. Евакуаційний рейс Херсон - Одеса ще одна врятована сім’я.
Водій евакуаційного транспорту, що рухався від Херсону, впевнено керував автомобілем вдивляючись в дорогу. Нічого не показувало будь-якої стурбованості. Впевнений погляд, легка, ледве помітна, посмішка говорила про те що чоловік готовий до будь-яких несподіванок. Насправді внутрішнє напруження було настільки великим що могло розчавити навіть залізо. Невелика відстань до пункту евакуації буде подолана за півгодини, якщо не попасти під обстріл. Півгодини на завантаження, а далі довга та небезпечна дорога до Одеси.
З’їхавши з траси водій скерував автомобіль в напрямок оселі в якій чекали на допомогу неходяча жінка з двома неповнолітніми дітьми. Наталія Василівна з донькою Софійкою та Катрусею потребували евакуації. Жінка у своєму стані залишалась безпорадною, а діти хоч і піклувались та допомогали мамі як могли, але залишались лише дітьми. Дівчата віком 12-ть та 14-ть років самі потребували батьківської опіки, та війна вирішила інакше.
Родичі Наталії Василівни, мешканці Одеської області, готові забрати до себе жінку з дітьми, але не мають можливостей організувати евакуаційне перевезення - відстань маршрути понад 200 км. Селище Нерубайське на Одещині набагато безпечніше за Зеленівку в прифронтовому Херсоні.
Автомобіль рухався по вулиці залишивши позаду Іоанно-Богословську церкву, до помешкання, де чекали на допомогу діти, залишилось пару кілометрів. Десь осторонь пролунало кілька вибухів, водій піддав газу та перемкнув швидкість. Пусті вулиці і двори селища пригнічували настрій.
Під’їхав до дому, в якому перебували дівчата з хворою матусею, рятувальники швидко увійшли у двір прямуючи до дверей оселі. На порозі будинку розгублено стояли дві дівчини. Діти намагались посміхнутись кліпаючи оченятами та з недовірою дивились на дорослих, вони не розуміли що їм робити. За вікнами знову почали лунати вибухи, діяти треба дуже швидко, попереду ще довга дорога.
Розмістивши в салоні автомобіля хвору жінку з доньками, рятувальники заскочили в кабіну Мерседесу. Водій запустив стартер, по черзі вдавив педалі, перемкнув коробку передач, - транспорт стрімко набирав швидкість. Треба поспішати та як можна скоріше залишити зону артобстрілу, ніколи не знаєш куди потрапить ракета чи снаряд. Навіть діти розуміли, що корпус автомобіля ніяк не захистить від уламків снаряда чи кульок касети.
Водій евакуаційного екіпажу впевнено вів свого залізного коня, який не перший місяць допомагає рятувати тих, у кого навіть у ці страшні часи, повинна бути надія. Надія на те, що не байдужі до чужої біди люди прийдуть на допомогу. На жаль так сталось що багато жінок та дітей, хворих та безпорадних, залишились без допомоги, але у всіх має бути надія.
Наталія Василівна Кучеренко (мати); Курченко Софія (28.04.2009 р.н.); Курченко Катерина (19.08.2011 р.н) - безпечно евакуйовані силами PAL-UA до родичів в село Нерубайське, Одеська область.
Сьогодні команді PAL-UA необхідно придбати новий автомобіль для проведення евакуацій. Ваш донат на придбання автомобіля не тільки поверне посмішку дітям, а й врятує багато життів.
תגובות